Психологічна готовність дитини до навчання

Що ж можна і чого не можна роботи до школи?

Вступ дитини до школи завжди є переломним моментом у її житті, незалежно від того, в якому віці вона приходить у перший клас:у шість або в сім років.

Про що насамперед мають пам’ятати батьки майбутнього першокласника?

На що бажано звернути увагу під час підготовки дитини до школи?

Перш за все, у дитини повинна бути правильна мотивація. Багато дітей хочуть йти до школи. Нерідко основною причиною їх бажання скоріше стати школярем виявляється бажання здаватися дорослішою. Дошколята можуть хотіти потрапити в школу тому, що там будуть всі їхні друзі. Нарешті, коли дитина йде до школи, їй купують багато красивих речей: портфель, зошити, ручки, олівці, книги і новий одяг.

Все це дуже важливо,але найголовніше, щоб дитина не просто хотіла йти до школи, але і хотіла вчитися. Тут одного бажання піти в школу недостатньо, так як інтерес до нової обстановки, до нових людей, нового розпорядку дня може пройти досить швидко.

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру, отже треба пам’ятати що:

НЕ СЛІД:

• До приходу в школу змінювати режим життя дитини: позбавляти його денного сну, довгих прогулянок, ігор у достатній кількості;
• Оцінювати все, що робить малюк, так, як слід оцінювати діяльність учня;
• Проходити з дитиною програму першого класу, насильно змінюючи гру навчанням.
• Не сваріть дитину, якщо вона не може щось зробити. Тим більше не можна лаяти її в присутності когось: це тільки посилює негативний ефект. Необхідно прагнути побачити те, що ваша дитина вміє робити і похвалити її за це.
• Не кажіть дитині про те, що в школі вчитися важко, що вчителі погані, та ін.. Важливо, щоб у дитини склався об'єктивний, тобто правдивий і цілісний, образ школи.

НЕОБХІДНО:

• прищепити дитині інтерес до пізнання навколишнього світу, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте;
• навчити долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;
• вчити дитину слухати і чути своє оточення, поважати чужу думку, розуміти, що свої бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей - дітей і дорослих, прагнути реально оцінювати свої дії й досягнення.

Світогляд дитини, її знання - це те, про що вона дізналася з вашою допомогою за усі дошкільні роки - знання про навколишній світ, від найближчих його виявів, які вона безпосередньо засвоїла, і до віддалених, які дитина засвоїла, коли їй пощастило подорожувати з вами, з ваших розповідей, бесід, домашніх занять, з книжок, радіо, телевізора, від друзів тощо:

Світогляд дитини - це те, що вона:

• знає про себе (прізвище, ім'я, адресу), свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі), своє село, місто, вулицю  (трохи історії, назви вулиць, важливі місця, видатні люди);
• знає про явища природи: пори року, їх послідовність (яка пора року настане після літа, а яка після весни, назвати все по порядку), місяці кожної пори року, їх загальну кількість і послідовність; дні тижня, частини доби; про сонце, дощ, сніг, урожай; що таке борошно, цукор і як їх роблять, з чого роблять хліб тощо;
• знає про світ;
• полюбляє робити у вільний час (улюблені книжки, музика, вірші, казки, оповідання, письменники, художники, композитори);
• знає про дорослих людей: за віком, професіями, які бувають люди вдома і на роботі,  серед людей, на вулиці - за своєю вихованість невихованістю; добротою, чуйністю - байдужістю; яких людей треба поважати, а яких боятися; звідки, на думку дитини, беруться порядні і непорядні люди;
• знає про сучасну техніку, транспорт.

У дошкільному віці виникають поки що тільки задатки  перетворення в учня: бажання вчитися, стати школярем, уміння керувати своєю поведінкою і діяльністю, достатній рівень розумового розвитку й розвитку мови, наявність пізнавальних інтересів і, звичайно, знань і навичок необхідних для шкільного навчання. Накопичення цих передумов – непроста справа.

Розвивайте у дитини навички спілкування: навчіть дитину дружити з однолітками, ділити з ними успіхи та невдачі. Все це їй стане в нагоді в соціально складній атмосфері школи.

Діти дошкільного віку погано сприймають одноманітні, монотонні заняття. Тому при проведенні занять краще вибирати ігрову форму.

Уникайте несхвальної оцінки, знаходьте слова підтримки, частіше хваліть дитину за її терпіння, наполегливість. Ніколи не підкреслюйте її слабкості в порівнянні з іншими дітьми. Формуйте у неї впевненість у своїх силах.

А найголовніше, намагайтесь не сприймати заняття з дитиною як важку працю, радійте і отримуйте задоволення від процесу спілкування. Пам’ятайте, що у вас з’явилася прекрасна можливість подружитися з дитиною.

Успіхів Вам!